27 травня 2026 року Верховна Рада ухвалила законопроєкт № 11520 про публічні закупівлі. Це голосування відбулося за день до ратифікації Україною рамкової угоди щодо кредитної підтримки ЄС, яка відкриває доступ до фінансування обсягом до 90 млрд євро у 2026–2027 роках. Така близькість у часі навряд чи була випадковою. Обидва рішення пов’язані між собою, адже масштабне зовнішнє фінансування потребує системи закупівель, здатної працювати прозоро, швидко та ефективно. Без цього фінансові зобов’язання можуть залишатися на папері, а практична реалізація проєктів затягуватиметься.
Проблема, яку має вирішити реформа закупівель
Відновлення України потребує значних ресурсів і швидких рішень. Водночас інституції, які мають реалізовувати проєкти відновлення, працюють під великим навантаженням. Муніципалітети, обласні адміністрації, державні та комунальні підприємства, а також інфраструктурні агенції повинні проводити закупівлі в обсягах і темпах, з якими вони раніше майже не стикалися. Одночасно вони мають діяти в умовах воєнного часу та демонструвати належну підзвітність міжнародним партнерам, вимоги яких до прозорості та контролю лише зростають.
В Економічному огляді України ОЕСР за 2025 рік зазначається, що, попри посилення системи публічних закупівель у попередні роки, на практиці її правила дедалі частіше обходять. Проєкти нерідко мають недостатньо чітко сформульовані технічні вимоги, а рівень конкуренції залишається обмеженим. Це підвищує вартість закупівель і створює корупційні ризики. За даними огляду, 35% тендерів у ProZorro, українській електронній системі публічних закупівель, отримали лише одну пропозицію. У таких випадках фактично зникає конкурентний тиск, який і має бути однією з головних переваг відкритої закупівельної системи. Крім того, в умовах воєнного стану зросла частка закупівель, що відбувалися повністю поза ProZorro, що зменшує прозорість саме тоді, коли обсяги публічних витрат збільшуються.
У результаті виникає розрив між фінансовими зобов’язаннями та реальними витратами на місцях. Загальні потреби України у відновленні оцінюються у 588 млрд доларів США протягом наступного десятиліття. За таких масштабів ефективність і доброчесність закупівель безпосередньо впливатимуть на те, яка частина доступного фінансування перетвориться на побудовану інфраструктуру, а не залишиться у вигляді затриманих або нереалізованих процесів.
Новий закон є спробою частково скоротити цей розрив. Він не вирішує всіх проблем системи, а якість його впровадження залежатиме не лише від тексту закону, а й від того, як нові правила застосовуватимуться на рівні агенцій, муніципалітетів і замовників. Водночас сам напрям змін свідчить про прагнення зробити закупівлі швидшими, прозорішими, доступнішими для бізнесу та більш наближеними до стандартів, за якими працюють міжнародні партнери України.
Що змінилося у травні 2026 року
Реформа публічних закупівель, ухвалена у травні 2026 року, запровадила кілька важливих змін для відновлення України та її європейської інтеграції. За повідомленнями українських органів влади, вона передбачає чіткіші правила поділу великих закупівель на лоти, можливість подання альтернативних тендерних пропозицій, оновлення рамкових угод і динамічних систем закупівель, а також більш зрозуміле регулювання субпідряду.
Поділ великих закупівель на лоти може зробити тендери доступнішими для українських малих і середніх підприємств. Без такого поділу великі контракти у сфері відновлення часто можуть бути занадто масштабними для регіональних компаній, місцевих постачальників або спеціалізованих надавачів послуг. Лотування здатне посилити конкуренцію, розширити участь місцевого бізнесу та краще використати внутрішній потенціал української економіки.
Можливість подавати альтернативні тендерні пропозиції може дати учасникам більше простору для ефективних або інноваційних технічних рішень, якщо вони відповідають цілям замовника. Це особливо важливо для енергетики, теплопостачання, водопостачання, управління відходами, транспорту та цифрової інфраструктури, де різні технології можуть досягати подібного результату за різної вартості. Рамкові угоди та динамічні системи закупівель також можуть допомогти органам влади ефективніше закуповувати товари й послуги, які потрібні регулярно. Йдеться, зокрема, про будівельні матеріали, інженерні послуги, обладнання, проєктні роботи, аварійні ремонти, заходи з енергоефективності та муніципальні товари.
Чіткіші правила субпідряду також мають важливе значення. Багато проєктів відновлення потребуватимуть участі консорціумів, спеціалізованих субпідрядників, місцевих партнерів і розгалужених ланцюгів постачання. Зрозуміліші правила можуть допомогти краще визначати відповідальність сторін, зменшити простір для неформальних домовленостей і посилити контроль за реалізацією проєктів. Це особливо актуально для складних інфраструктурних об’єктів, де різні компанії можуть відповідати за проєктування, постачання, будівництво, технічний нагляд і подальше обслуговування.
Чому прозорі тендери створюють інвестиційні можливості
Прозорі закупівлі часто сприймають передусім як антикорупційний інструмент. Це справді так, але їхнє значення значно ширше. Прозора система закупівель є також інструментом економічного розвитку, адже вона впливає на доступ до ринку, рівень конкуренції, довіру інвесторів і здатність державних та місцевих органів влади закуповувати якісні рішення.
Для українських компаній зрозуміліші правила закупівель можуть відкрити доступ до контрактів, які інакше залишалися б переважно в межах великих гравців. Малі та середні підприємства можуть брати участь у відновленні як прямі учасники тендерів, субпідрядники, постачальники, консультанти, інженерні компанії або надавачі послуг. Це важливо, оскільки відновлення України має не лише відбудовувати інфраструктуру, а й зміцнювати місцевий бізнес, створювати робочі місця та розвивати регіональні ланцюги доданої вартості.
Для іноземних компаній правила закупівель, наближені до стандартів ЄС, зменшують бар’єр входу на ринок і підвищують довіру. Міжнародні компанії з більшою ймовірністю заходитимуть на український ринок, якщо тендерна документація буде зрозумілою, критерії оцінки прозорими, а контрактна практика ближчою до знайомих європейських підходів. Це може посилити конкуренцію та залучити до українського ринку відновлення нові технології, досвід реалізації складних проєктів і додаткові фінансові можливості.
Для муніципалітетів сильніша система закупівель може покращити якість реалізації проєктів. Багатьом місцевим органам влади доведеться готувати й проводити тендери у сферах енергетичної стійкості, водопостачання, централізованого теплопостачання, житла, міської мобільності та соціальної інфраструктури. Прозорі тендери можуть допомогти їм залучати кращих підрядників, уникати слабких пропозицій і демонструвати надійність перед донорами та кредиторами.
Для донорів і міжнародних фінансових інституцій якість закупівель є одним із ключових елементів управління ризиками. Фінансування відновлення дедалі більше залежатиме від того, чи є проєкти не лише важливими, а й технічно підготовленими, фінансово обґрунтованими та спроможними до реалізації за прозорими правилами. Саме через закупівлі інвестиційні плани перетворюються на контракти, а контракти, у свою чергу, на реальні активи.
Головний висновок
Відновлення України визначатиметься обсягами фінансування, але реалізовуватиметься через конкретні проєкти. А проєкти, своєю чергою, реалізовуватимуться через закупівлі. Саме тому правила тендерів, доступ до ринку та нагляд за виконанням контрактів є центральними для успіху реконструкції. Реформа публічних закупівель, ухвалена у травні 2026 року, є не просто адміністративною зміною. Вона є частиною інституційної інфраструктури відновлення.
Якщо реформу буде впроваджено ефективно, вона може посилити конкуренцію, розширити участь малих і середніх підприємств, зміцнити довіру донорів і зробити ринок відновлення України привабливішим для відповідальних інвесторів. Потенціал цієї реформи значний, але найбільше ним зможуть скористатися ті компанії та муніципалітети, які будуть достатньо підготовленими, прозорими та здатними працювати за вищими стандартами.