Коли потреби у відновленні вимірюються сотнями мільярдів доларів, найскладнішим викликом стає визначити, що саме фінансувати в першу чергу та як обґрунтувати це рішення перед інституціями, які надають кошти. Україна вперше запровадила середньострокове планування публічних інвестицій у 2025 році як один із практичних кроків реформи управління публічними інвестиціями. Новий Середньостроковий план пріоритетних публічних інвестицій на 2027–2029 роки, затверджений у червні 2026 року, продовжує цей реформаторський цикл і має слугувати орієнтиром для відбору публічних інвестиційних проєктів, які можуть бути включені до Єдиного проєктного портфеля та отримати фінансування з державного бюджету або державну підтримку.
Масштаб проблеми
Відновлення України є одним із найбільших викликів такого типу в сучасній історії. Згідно з П’ятою швидкою оцінкою завданих збитків та потреб (RDNA5), на яку прямо посилається План, загальні потреби у відновленні та реконструкції України оцінюються у 587,7 млрд доларів США. Це більш ніж на 12% вище порівняно з попередньою оцінкою.
Такий масштаб створює конкретну проблему – без чіткої системи пріоритезації фінансування може спрямовуватися насамперед на найбільш видимі або політичні проєкти, а не на ті, які є найкраще підготовленими й здатними забезпечити довгостроковий результат.
Фрагментоване ухвалення рішень, дублювання переліків проєктів і недостатньо підготовлені проєктні пропозиції вже неодноразово ставали предметом уваги донорів та міжнародних фінансових організацій у процесі відновлення.
Середньостроковий план є інституційною відповіддю на цю проблему.
Що містить План
План охоплює період 2027–2029 років і передбачає орієнтовний граничний обсяг публічних інвестицій у розмірі 270,9 млрд грн. Фінансування суттєво сконцентроване на першому році періоду: 123,7 млрд грн передбачено на 2027 рік, 82,3 млрд грн — на 2028 рік і 64,9 млрд грн — на 2029 рік.
Документ охоплює 18 пріоритетних галузей, 44 підсектори та 67 основних напрямів публічного інвестування. Важливо, що міністерства спочатку подали 107 пропозицій щодо напрямів публічного інвестування, з яких до Плану було включено 67. Отже, План не є простим зведенням усіх запитів, а виконує функцію фільтрації та пріоритезації.
Не менш важливою є структура фінансування. Із загального обсягу 270,9 млрд грн близько 150,8 млрд грн має надійти із загального фонду державного бюджету, а 114,1 млрд грн — від міжнародних фінансових організацій та урядів іноземних держав. З цієї суми 14,6 млрд грн становлять гранти та міжнародна технічна допомога. Ще 4,9 млрд грн передбачено у формі державних гарантій.Це означає, що План є не лише внутрішнім бюджетним документом. Він також виконує функцію координаційної рамки для міжнародного фінансування.
Найбільші обсяги фінансування передбачені для освіти і науки, транспорту та поштового зв’язку, а також муніципальної інфраструктури та послуг. За ними йдуть охорона здоров’я та енергетика. Разом ці напрями формують основну частину інвестиційного пакета, що демонструє концентрацію державної уваги на базових послугах, інфраструктурі та людському капіталі.
Окремо варто відзначити протимінну діяльність, яка визначена як самостійна галузь публічного інвестування з орієнтовним обсягом 2,7 млрд грн. Її включення до Плану відображає прямий зв’язок між розмінуванням і економічним відновленням: аграрне виробництво, будівництво, транспортна інфраструктура та промисловий розвиток значною мірою залежать від безпечного доступу до територій.
План на 2027–2029 роки продовжує логіку першого середньострокового плану пріоритетних публічних інвестицій на 2026–2028 роки, затвердженого у 2025 році. Базовий підхід залишається тим самим: середньострокове планування, визначені пріоритетні галузі, основні напрями публічного інвестування та відбір проєктів через портфельну логіку. Водночас новий цикл виглядає більш розвиненим і деталізованим. Порівняно з першим планом, кількість пріоритетних секторів зросла з 12 до 18, цифровізацію додано як окрему наскрізну стратегічну ціль, а сама рамка планування оновлена з урахуванням RDNA5. Суттєво змінився і фінансовий обсяг: з 581,4 млрд грн у плані на 2026–2028 роки до 270,9 млрд грн у плані на 2027–2029 роки. Це свідчить не про відмову від попереднього підходу, а радше про перехід до більш вибіркового й відкаліброваного другого циклу середньострокового планування.
Наскрізні стратегічні цілі
План визначає п’ять наскрізних стратегічних цілей, які мають застосовуватися до напрямів публічного інвестування там, де це можливо: енергоефективність, цифровізація, реагування на зміни клімату, гендерна рівність і безбар’єрність.
Ці критерії не є другорядними. Вони показують, що відновлення України не розглядається лише як фізичне відновлення зруйнованих об’єктів. Йдеться про модернізацію інфраструктури та публічних послуг відповідно до стандартів, які дедалі більше застосовують ЄС, міжнародні фінансові організації та донори.
Наприклад, відбудова школи, лікарні чи об’єкта муніципальної інфраструктури має оцінюватися не лише з погляду завершення будівельних робіт. Важливими стають також енергоефективність, доступність, цифрова інтеграція, стійкість до кліматичних ризиків і здатність забезпечувати якісні послуги для всіх груп населення.
Не просто орієнтир, а жорстка рамка
Найбільш важливою особливістю Плану є його відбіркова логіка. Документ прямо зазначає, що лише ті проєкти та програми, які відповідають основним напрямам публічного інвестування, визначеним у Плані, можуть бути включені до Єдиного проєктного портфеля публічних інвестицій держави та, відповідно, отримати фінансування з державного бюджету або державну підтримку. Відповідність Плану є не просто бажаною характеристикою, а передумовою доступу до публічного фінансування.
Проєкти, які не відповідають пріоритетним напрямам або не підготовлені належним чином, фактично залишаються поза системою. Це має зменшити фрагментацію, обмежити подання неякісно підготовлених переліків проєктів і створити більш прозору основу для ухвалення рішень.
Водночас це підвищує значення якості проєктної підготовки. Пріоритетний напрям ще не є готовим проєктом. Щоб потрапити до портфеля, проєктна ідея має бути перетворена на структуровану пропозицію з чіткими цілями, вартістю, логікою реалізації, очікуваними результатами та відповідальністю за виконання.
Як План пов’язаний із фінансуванням відновлення
Здатність України залучати та ефективно використовувати фінансування для відновлення дедалі більше залежить не лише від обсягу залучених коштів, а й від якості проєктного портфеля. План пов’язаний із цією логікою у двох аспектах.
По-перше, він створює секторальну рамку пріоритезації з визначеними напрямами публічного інвестування, цільовими показниками та відповідальними міністерствами. Це означає, що проєкти мають оцінюватися не лише за ступенем терміновості, а й за відповідністю стратегічним напрямам і очікуваним результатам.
По-друге, План є частиною ширшої інституційної архітектури, пов’язаної з європейською інтеграцією України. Переговорний процес щодо вступу до ЄС, а також програми підтримки з боку міжнародних партнерів передбачають підвищені вимоги до публічного управління, фінансового контролю, прозорості та якості планування.
У цьому контексті реформа управління публічними інвестиціями є не технічним питанням, а елементом довіри до системи відновлення.
Роль DREAM
Проєктні пропозиції мають входити до системи через DREAM — цифрову екосистему управління відновленням та публічними інвестиціями. План передбачає формування Єдиного проєктного портфеля із використанням цієї цифрової інфраструктури.
Це важливо, тому що DREAM робить проєктну інформацію більш прозорою, структурованою та доступною для моніторингу. Кожен проєкт, його бюджет, етапи реалізації та статус мають бути зрозумілими для держави, міжнародних партнерів і громадськості.
Таким чином, DREAM є не лише технічною платформою. Він стає частиною механізму довіри. Якщо система працюватиме належним чином, вона може допомогти зменшити дублювання проєктів, покращити координацію між різними рівнями влади та підвищити підзвітність використання коштів.
Виклики реалізації
Цінність Плану залежатиме від якості його реалізації. Уже зараз можна виокремити кілька ключових викликів.
Перший –інституційна спроможність. Підготовка публічних інвестиційних проєктів потребує технічної, фінансової, екологічної та адміністративної експертизи. Така спроможність залишається нерівномірною, особливо на місцевому рівні.
Другий виклик – баланс між дисципліною та швидкістю. Україна потребує більш якісного та прозорого відбору проєктів, але водночас діє в умовах війни, коли частина потреб є невідкладною. Система публічних інвестицій має підвищувати якість рішень, не перетворюючись на додатковий бюрократичний бар’єр.
Третій виклик – індикативний характер фінансування. Обсяг у 270,9 млрд грн є плановою рамкою, а не автоматично гарантованими видатками. Фактична реалізація залежатиме від щорічних бюджетних рішень, міжнародної підтримки, виконання реформ і безпекової ситуації.
Четвертий виклик – значна залежність від міжнародного фінансування. Оскільки близько 42% загального обсягу Плану пов’язано з коштами міжнародних фінансових організацій та урядів іноземних держав, доступ до повного обсягу фінансування залежатиме від збереження довіри партнерів і продовження реформ.
Погляд уперед
Затвердження Середньострокового плану пріоритетних публічних інвестицій на 2027–2029 роки відображає всебічний підхід України до відновлення. Питання полягає вже не лише в тому, скільки коштів можна залучити, а й у тому, чи готові інституції ефективно ці кошти використати.
План створює більш структуровану рамку для ухвалення рішень. Він пов’язує відновлення з бюджетним плануванням, стратегічними пріоритетами, цифровою прозорістю та вимогами до якості проєктів.
Наступним важливим етапом стане те, як визначені у Плані напрями публічного інвестування будуть перетворені на реальний Єдиний проєктний портфель. Саме якість цього портфеля покаже, чи працює реформа на практиці.
Успіх відновлення вимірюватиметься не лише обсягом залучених коштів. Він залежатиме також від якості пріоритетів, підготовки проєктів і здатності перетворювати державні цілі на реальні інвестиції з довгостроковою суспільною цінністю.